Ніколи не проводьте “виховну роботу” в поганому настрої.

Чітко визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтеся, що вона думає з цього приводу.

Надайте дитині самостійності, не контролюйте кожен її крок.

Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього та розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.

Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів.

Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона усвідомила її.

Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини та її окремі вчинки — не одне й те саме.

Дайте дитині відчути (усміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку.

Виховання — це наступність дій.

Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.